Людмила Сильвестрівна – жінка, яка все своє життя віддала дітям, що залишилися без батьківської турботи, зокрема тим, хто має особливі потреби через стан здоров’я. Вчителька української мови та літератури за фахом, а за покликанням – мати-вихователька у дитячому будинку сімейного типу.
2001 рік – початок трудової діяльності пані Людмили на посаді заступника головного лікаря з навчально-виховної роботи у першому в Україні будинку дитини для ВІЛ-позитивних дітей у Макіївці, де вона не лише виконувала професійні обов’язки, а й дарувала дітям надію та тепло. Багато хто з вихованців зверталися до неї з проханням бути їхньою матір’ю, і Людмила Сильвестрівна завжди прагнула дати дітям те, чого так бракувало – батьківську любов.
Так у 2006 році пані Людмила стала прийомною матір’ю чотирьох дітей, а через пів року пережила страшну втрату – смерть старшого сина. Це був величезний біль, але саме діти, яких вона виховувала, стали їй опорою і допомогли впоратися з трагедією.
У 2012 році, на базі родини Людмили Панчохи був створений дитячий будинок сімейного типу, де виховувалося 9 дітей-сиріт. Попри труднощі, пов’язані з побутом та переїздами через війни, пані Людмила продовжує розпочату справу. На сьогодні має 10 вихованців, більшість з яких залишаються з нею навіть після досягнення повноліття.
Людмила Сильвестрівна стала прикладом материнства та відданості родині, за що була відзначена орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня у 2008 році та отримала почесну відзнаку «За сумлінне батьківство». Вона вірить у силу любові і турботи, які можуть змінити життя дітей і дати їм шанс на щасливе майбутнє.
Детальна історія учасниці конкурсу за посиланням: http://surl.li/efnubn
