Життя після окупації

«Окупований Ізюм запам‘ятався постійними обстрілами та надвисокими цінами»

Вікторія Гонтар – щаслива мама маленького Давида. Але її вагітність запам’ятається їй не лише підготовкою до народження первістка, але і окупацією рідного Ізюму.

Вікторія – одна з підопічних нашого фонда. Нещодавно вона завдяки БФ “Слoв’янське серце” та СОС Дитячі Містечка Україна отримала новий дитячий візочок. І це суттєва допомога для молодої мами.

Ми поспілкувалися з Вікторією, як вона пережила період окупації.

– Нам пощастило, що мешкаєм у приватному будинку та маємо продовольчі запаси, тримаємо невелике хазяйство. То завдяки цьому харчувалися. Але був період, коли хлібних продуктів майже 2 місяці не їли. Бо купити хліб не було можливості. В магазині взагалі нічого не було, – згадує жінка.

Інколи в місті організовували невеликі стихійні ринки. Ціни були такими, що багато чого не купиш.

Окрім нестачі та дороговизни продуктів харчування місцеві мешканці страждали від відсутності енергопостачання та газу. Бо неможливо було ні приготувати їжу, ні підзарядити мобільні телефони.

Під час обстрілів члени родини ховалися у підвалі будинку. На той момент окрім 32-річної Вікторії там проживали ще її батьки, тітка та двоє племінників.

Найголовніше, щоб війна закінчилась. Бо я дуже хочу, щоб мій син ріс у безпеці, – наголошує Вікторія.